Чи має шанси «залiзна ледi» стати наступницею Олександра Лукашенка, кореспондент «Експресу» запитав у Ярослава Романчука, президента мiнського аналiтичного центру «Стратегiя»:
— Наскiльки серйозно можна сприймати заяви ЗМI, що у Лукашенка з'явилася наступниця в особi Наталiї Петкевич?
— Безумовно, Наталiя Петкевич вирiзняється на iнтелектуальному тлi владних структур Бiлорусi, але вона є типовим представником бiлоруської юридичної школи. Це людина, яка надає делiкатнiшої форми економiчним, соцiальним i геополiтичним безумствам, якi потiм потрапляють до ЗМI як у Бiлорусi, так i за кордоном. Вона справдi своєю жорсткiстю заслужила титул «залiзної ледi».
Але тi, хто називає Наталiю Петкевич спадкоємицею Лукашенка, не розумiють розкладу сил всерединi країни, а може, намагаються вiдволiкти увагу вiд реальних процесiв у країнi. Безумовно, у верхiвцi бiлоруської елiти триває боротьба за владу мiж певними силами, але серед них немає прiзвища Петкевич.
— Чому про Наталiю Петкевич говорять як про взiрець вiдданого президентовi чиновника?
— Насправдi говорити про iдеал я би не брався. У адмiнiстрацiї президента сьогоднi є багато чиновникiв, якi могли би позмагатися з панi Петкевич у вiдданостi i лояльностi до Лукашенка, у жорсткостi до опозицiї та бажаннi влади. Такi люди є i в силових вiдомствах, i у владнiй вертикалi. Рiч у тiм, що якщо ця особа грає лише за правилами керiвництва — це одне, а якщо правила стають тiсними, то така людина у кращому разi втрачає свою роботу, а в гiршому — потрапляє за грати.
Завiдування iдеологiєю i кадрами та iнформацiйним i правовим забезпеченням, озвучення того, що вiдбувається у країнi, їй вдається дуже добре. Чи можна вважати її найбiльш вiдданою Лукашенковi? Вона — стандартний чиновник, але, на вiдмiну вiд iнших, має певний шарм, вмiє гарно викладати свої думки i деколи посмiхатися, залишаючись жорсткою i непоступливою.
— Отже, Лукашенко не вiддасть влади навiть такiй вiдданiй наступницi?
— Сьогоднi питання про передавання влади не є актуальним, тим паче, що немає механiзмiв такого передавання — у нас в країнi наразi ще не монархiя. Тому я вважаю, що спроби передати владу за схемою Єльцин — Путiн приреченi на провал. У нас не вибудовано системи, яка зможе потiм таку владу пiдтримувати. Тому навiть якщо спроба передавання влади i буде, то наступний правитель Бiлорусi при владi затримається не надовго i йому доведеться провести вибори, результат яких сьогоднi передбачити дуже складно.
У гру вступлять досить серйознi структури i сили, влада буде намагатися спиратись на всю вертикаль, щоб виграти цi вибори. Якщо з Лукашенком ця система працює без збоїв, то я не думаю, що це буде можливим з iншою людиною: i номенклатура буде проти, i навряд чи це буде кандидат номенклатури, який всiх влаштує.
Сьогоднi в бiлоруськiй полiтицi можна констатувати протистояння рiзних конкурентних кланiв i угруповань. Це вiдчувається i в централiзованiй економiцi. Тому я маю сумнiви, що владна елiта зможе скоординувати свої дiї i пiдтримати одну кандидатуру, якою би лояльною вона не була щодо Лукашенка.
