До дня голосування білоруська влада готує нові арешти, фальсифікації та «антитерористичний сценарій» Гліба Павловського, який у 2004-му вже провалився в Україні.
Одним із учасників Майдану в Мінську о восьмій вечора в неділю буде голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентське братство» Олег Яценко.
Відчуваю дежа вю: керівництво Білорусі оголошує опозицію терористами, заявляє про підготовку до терактів під час акцій проти фальсифікації виборів. Шеф республіканського КДБ Олександр Суханенко вже попередив, що до всіх активних учасників подій 19 березня може бути застосована стаття про теракт, яка передбачає від 25 років ув’язнення або навіть смертну кару. За словами головного «кадебіста», 15 березня була відкрита кримінальна справа за фактом підготовки серій терактів у Мінську, в тому числі грузинськими громадянами. Сухаренко продемонстував відеоматеріали зі свідченнями, які нібито доводять його твердження. Також було показане відео про зустріч відомого білоруського опозиціонера Анатолія Лебедька з представником Грузії. Тому обвинувачення щодо терактів можуть бути пред’явлені й Лебедьку.
Мені довелося обговорити й аналогії та відмінності з українськими виборами з кандидатом у президенти від об’єднаної опозиції Олександром Мілінкевичем. Він заходив до одного з влаштованих на приватній квартирі «тіньових штабів» (де я писав репортаж в «Україну молоду») для трансляції відеозвернення до європейських ЗМІ. Почувши, що аналогічні абсурдні звинувачення в «тероризмі» у 2004 р. були адресовані кільком членам «Студентського братства», він потиснув мені руку і висловив переконання у тому, що долі України і Білорусі на нелегкому шляху до демократії мають багато спільного. Також він передав слова на підтримку українським політв’язням. Кандидат у президенти впевнено виступав білоруською, польською і французькою мовами, обіцяв, що буде зі своїм народом до кінця. Поки відбувався телеміст, до Франека Вячоркі (сина ув’язненого керівника БНФ Вінсука Вячоркі) подзвонив друг з істфаку БДУ і повідомив, що просто під час пари на заняття увірвалися «кедебешники», схопили і виволокли одного з їхніх спільних друзів. Коли ми прощались, спадар Аляксандр підписав свою книжку для «Студентського братства», і я провів його до ліфта. На моє здивування, у час розгортання репресій Мілінкевич – як символ боротьби свого народу за свободу – так вільно і безстрашно один заходить у ліфт, виходить з будинку і йде до своєї машини, щоб їхати на чергову зустріч із виборцями.
Тим часом лукашенківські спрецслужби все ближче підбираються і до нас. Після останньої передачі продуктів українським політв’язням та плати за ув’язнення (тут за тюремні нари ще й вимагають гроші, без сплати яких відмовляються брати передачі) до нас причепилися «гебешники-тихарі». Вони супроводжували нас і нашого білоруського друга Дениса Небійка, а коли ми розділилися – пішли за білорусом. Тоді він ішов до своєї дівчини, на очах якої Дениса без пояснень схопили і повезли в невідомому напрямку... На другий день так і не було відомим місце його перебування.
Незважаючи ні на що друзі Дениса та багато інших звичайних мінчан продовжують допомагати українським і білоруським політв’язням і тим активістам, які ще на свободі, – усі виявляють небачену людську солідарність і віру в перемогу.
Олег ЯЦЕНКО, голова «Студентського братства», спеціально для «УМ» із Мінська.
